I. Найважливішим з постів Православної Церкви вважається Великий піст, або свята Чотиридесятниця, встановлена з часів апостольських в спогад 40-денного посту Христа Спасителя. Св. Церква готує віруючих до Великого посту за три тижні (у чотири неділі).

У першу Неділю митаря і фарисея євангельським читанням притчі про митаря і фарисея навчає нас упокорюванню: тільки упокорювання наближає нас до Бога. Але щоб при усвідомленні свого гріховного стану ми не впали у відчай, в наступну неділю Церква нагадує нам про нескінченне милосердя Боже читанням євангельської притчі про блудного сина; у цій притчі показується образ грішника, що істинно кається. Але щоб при надії на нескінченне милосердя Боже ми не впали в безпечність в справі етичного вдосконалення (байдужість щодо свого спасіння), св. Церква нагадує нам про нескінченне правосуддя Боже читанням Євангелія про Страшний Суд; Неділя ця називається м’ясопусною, тому що припиняється споживання м'яса. У Неділю сиропусну читається Євангеліє про прощення образ і про те, в чому повинен полягати дійсний піст; у церковних співах цієї неділі згадується вигнання прародителів з раю в нагадування того, що як прародителі споживанням заборонених плодів позбулися раю, так ми стриманістю протягом посту від забороненої Церквою їжі можемо повернути втрачене блаженство. У Великий піст забороняється вживання риби (дозволяться лише в Благовіщення і Вербну неділю); вино і єлей дозволяються в суботи і недільні дні і деякі інші (святкові) дні.

II. Особливості постового богослужіння полягають в тому, що багато співів і молитви співаються або вимовляються із земними полонами. Так, на вечірні при співі тропарів: Богородице Діво, радуйся; Хрестителю Христовий та ін. після кожного – земний поклін. На кожному богослужінні і на кожному чинопослідуванні промовляється священиком вголос народу (перед царськими вратами) молитва святого Єфрема Сирина, яка в українському перекладі читається так: "Господи і Владико життя мого‚ дух лінивства‚ безнадійности‚ владолюбства й марнослів’я не дай мені (доземний поклін). Дух же доброчесности, смиренномудрости‚ терпіння й любови даруй мені‚ рабу Твоєму (доземний поклін). Так‚ Господи Царю‚ даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого‚ бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь (доземний поклін). Після цього 12 малих поклонів‚ молячись: Боже‚ очисти мене грішного і помилуй мене. Після цього всю молитву: “Господи і Владико життя мого...” (доземний поклін). На кожному часі промовляються священиком і співаються співцями особливі тропарі часу, при триразовому співі яких робляться три земні поклони. Увечері здійснюється особливе чинопослідування, яке називається великим повечір'ям (здійснюється тільки в дні Великого посту, за винятком субот і недільних днів, а напередодні Різдва і Хрещення Господнього – велике повечір'я з'єднується з утренею – на всенічному бдінні). На великому повечір'ї в першу Неділю Великого посту читається зворушливий покаянний канон св. Андрія Крітського. В кінці великого повечір'я зворушливі тропарі: Господи сил, з нами будь і Господи, якщо б не мали ми святих Твоїх молитвеників; після кожного – належить робити земний поклін. Велике повечір'я закінчується, замість відпуста, молитвою: Владико Многомилостивий, Господи Ісусе Христе, Боже наш, яку всі віруючі вислуховують, лігши обличчям на землю (не лише схиливши коліна, але повинні лягти обличчям на землю і не піднімати голови, поки не закінчиться читання молитви.)

III. В середу і п'ятницю в дні Великого посту, а також в четвер 5-ої седмиці Великого посту (здійснюється ради читання канону св. Андрія Крітського, який читається на утрені весь повністю, в першу же Неділю на повечір'ї – по частинах) і в перші три дні Страсної седмиці здійснюється так звана літургія Ранішосвячених Дарів. Православна Церква в дні Великого посту, за винятком суботніх і недільних днів, ради того глибокого зворушення про гріхи і покаяння, не дозволяє здійснення Божественної літургії, як найурочистішого богослужіння. Але щоб не позбавити можливості причащання хворих, старців і подвижників, які звикли причащатися щодня, святою Церквою встановлений особливий чин літургії, названий літургією Ранішосвячених Дарів, тому що вона здійснюється на раніше освячених Дарах. Тут немає власне літургії, або здійснення Євхаристії, таїнства Причащання. Тут тільки подаються віруючим Св. Дари, освячені на повній літургії (як буває при причащанні хворих).
Тому на літургії Ранішосвячених Дарів немає проскомідії, немає молитов, що складають головну частину Божественної літургії, коли освячуються Св. Дари; після Херувимської пісні (на літургії Ранішосвячених Дарів замість неї співається пісня: Нині Сили Небесні) і великого входу – прохальна єктенія, Отче наш, і йде причащання. Оскільки в дні Великого посту часи 3,6 і 9 з читанням так званих зображальних з'єднуються з вечірнею, то й літургії Ранішосвячених Дарів передує читанням постових часів із зворушливими тропарями, при співі яких робляться земні поклони, – з покаянною молитвою на кожному часі св. Єфрема Сиріна: Господи і Владико життя мого – із земними поклонами. Чин зображальних починається співом: У Царстві Твоїм і дев'яти заповідей блаженств, причому кожна із заповідей закінчується співом молитви розсудливого розбійника: Помяни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє. По слава і нині співається три рази Пом’яни нас, Господи... зворушливим протяжним наспівом, причому після кожного робляться земні поклони. Після відпусту на зображальних починається вечірня, яка на літургії Ранішосвячених Дарів замінює собою літургію оголошених (вечірнею починається і повна літургія в навечір’я Різдва і Хрещення Господнього, у Великий Четвер і Суботу; і в цьому випадку вона здійснюється замість літургії оголошених). Після малого входу, який здійснюється з кадилом, якщо немає читання Євангелія (у перші три дні Страсної седмиці – з Євангелієм, оскільки читається Євангеліє), співі Світе тихий і прокимну, читаються дві паримії. Перша паримія береться з книги Буття – про життя старозавітних праведників. Після прочитання першої паримії здійснюється особливий обряд: відчиняються царські врата, священик зі свічкою і кадилом в руці осіняє присутніх і вимовляє: Світло Христове просвітлює всіх. Сенс і значення цього: світло Христового вчення освічує нас, освічував і старозавітних праведників (про яких пропонувалося читання), бо і вони всі спаслися вірою в прийдешнього Христа, як ми спасаємося вірою в Христа, що прийшов. При цьому всі присутні повинні лягти на землю (не коліна тільки схилити, але нахилити голову до землі) при словах диякона Повеліть, які вимовляються перед виголосом: Світло Христове просвітлює всіх. Після прочитання другої паримії співаються зворушливі співи: Нехай піднесеться молитва; Господи, взиваю, при співі яких всі віруючі стоять навколішки. Тільки священик стоїть перед престолом, проводячи кадіння. При співі: Нехай направиться... востаннє і священик схиляє коліна. Замість Херувимської пісні співається Нині Сили Небесні. У половині співу здійснюється Великий вхід зі Св. Дарами: Св. Тайни переносяться священиком на голові з жертовника на престіл, причому він не промовляє жодних слів, як буває на повній літургії. Але, згадуючи хресні страждання і смерть Христа-Спасителя, священик в думках молиться молитвою розсудливого розбійника: Пом’яни мене, Господи, в Царстві Твоєму. Всі присутні повинні лягти на землю і вклонитися Христу Спасителю, бо переноситься не звичайний хліб і вино, а дійсне Тіло і Кров Христа (не потрібно піднімати голови до тих пір, поки не здійсниться вхід). В кінці літургії при першому і останньому явленні Св. Дарів належить робити також земний поклін.

IV. СТРАСНА СЕДМИЦЯ так називається тому, що в дні її згадуються страсті (страждання) Христа Спасителя. У перші три дні співається зворушливий тропар: Ось Жених гряде і після прочитання канону так званий екзапостиларій (від грецького слова екзапостелло – висилаю, – виходить співець на середину): Чертог Твій бачу, Спасе, - співаються по три рази, причому присутні в храмі повинні робити в кінці кожного співу земний поклон. У церковних співах і євангельському читанні на утрені і літургії у Великий Понеділок згадується висушення смоковниці (Мф. 21, 18-43); у Великий Вівторок - бесіди Ісуса Христа про Страшний Суд, притчі: про таланти і про десять дів (Мф. 25); у Велике Середу – помазання ніг Христа на вечері у Вифанії і зрада Юди (Мф. 26,1-16).

V. У Великий Четвер згадується Таємна Вечеря і встановлення таїнства Причастя. Зворушливий спів ірмосів канону і стихир мимоволі переносить слухачів до тієї великої справи, яка здійснювалася на Таємній Вечері. Літургія (св. Василія Великого) у Великий Четвер (як і у Велику Суботу) здійснюється разом з вечірнею.

VI. Утреня на Велику П'ятницю завжди здійснюється з вечора (за вимогою Церковного Уставу, о другій годині ночі, – відповідає сьомій годині вечора) і називається стоянням, або страсті Господні. На утрені Великої П'ятниці читаються 12 Євангелій, які слухають віруючі із засвіченими свічками – на знак того, що світло Божества в Ісусі Христі не померкло і під час Його хресних страждань (див. Ін. 18, 6; Мф. 27: 45, 51-54; Лк. 22, 50.).

VII. У Велику П'ятницю літургія, як образ Голгофської жертви (хресних страждань і смерті Христа), не служиться, але здійснюються особливі, так звані Царські часи (Царські часи здійснюються ще в навечір’я свят Різдва і Хрещення Господнього) з читанням вибраних (пророчих) псалмів, паримій, Апостола і Євангелія на кожній годині і співом зворушливих тропарів і стихир.

VIII. О 9-ій годині дня, або в 3-ю після полудня (година хресної смерті Господа Ісуса Христа), у Велику П'ятницю служиться урочиста вечірня з читанням паримій (пророчих), Апостола і Євангелія; а в кінці вечірні після співу Тебе, що зодягаєшся здійснюється урочисто-зворушливий обряд винесення плащаниці на середину храму з вівтаря при співі Благообразний Іосиф, чим зображається зняття з Хреста тіла Божественного Страждальника Іосифом і Никодимом.

IX. У Велику Суботу на утрені після співу Бог Господь і тропаря Благообразний Іосиф співаються перед плащаницею непорочні – 17-а кафізма, що починається словами Блаженні непорочні, – з новозавітними співами, що містять в собі зображення поховання Христа Спасителя, плач Богоматері, жінок-мироносиць і учнів Христових про померлого Вчителя. Це справді похоронні співи, тому віруючі стоять в цей час із засвіченими свічками. В кінці великого славослів'я при співі похоронним наспівом Святий Боже здійснюється хресний хід з плащаницею навколо храму, яким зображається поховання Христа Спасителя, запечатання гробу і приставлення варти до гробу, про що читається після цього і Євангеліє (Мф. 27, 62-66).

X. Літургія у Велику Суботу здійснюється разом з вечірнею (як і у Великий Четвер), на якій читається 15 паримій (Бут. 1, 1-13; Іс. 60, 1-16; Вих. 12, 1-11; Іон. 1, 1-16; 2, 1-11; 13, 1-10; 4, 1-11; Нав. 5, 10-15; Вих. 13, 20-22; 14, 1-32; 15, 1-19. Соф. 3, 8-15; 3 Цар. 17, 8-23; Іс. 61, 10-11; 62, 1-5; Бут. 22, 1-18; Іс. 61, 1-9; 4 Цар. 4, 8-37; Іс. 63, 11-19; 64, 1-5; Єрем. 31, 31-34; Дан. 3, 1-88.), що містять в собі пророцтва і прообрази про хресну смерть і воскресіння Ісуса Христа. Шоста паримія містить в собі опис переходу ізраїльтян через Червоне море, закінчується піснею Мойсея: Співаймомо Господеві, славно бо прославився, – співається багато разів; остання паримія - про чудесне спасіння трьох отроків у вавілонській печі, закінчується піснею: Господеві співайте, також співається кілька разів. Після прочитання Апостола співається вірш Воскресни Боже, під час якого священнослужителі з чорного священного одягу переоблачаються в білий – в нагадування того, що Ангели, які сповістили мироносицям про воскресіння Спасителя, були в білому одязі. Євангеліє читається вже про воскресіння Христа Спасителя. Замість Херувимської пісні співається зворушлива пісня Нехай мовчить всяка плоть. В кінці літургії освячуються хліб і вино в нагадування, що християни перших століть після закінчення літургії цього дня не виходили з храму і, підкріпивши себе їжею, всю ніч проводили в церкві, слухаючи читання Діянь апостольських. А опівночі починалося пасхальне богослужіння. Тому Церковний Устав і наказує закінчувати літургію у Велику Суботу о другій годині ночі (відповідає восьмій вечора), після чого до початку пасхальної утрені читається книга Діянь апостольських.