Всесвітня організація охорони здоров'я назвала депресію епідемією ХХІ століття, що охопила світ. За оцінками фахівців, ця недуга, притаманна сучасному урбаністичному суспільству, вже вийшла на перше місце в світі, обійшовши традиційних «лідерів» - інфекційні та серцево-судинні захворювання. Вона вражає своїми масштабами – щорік на неї хворіє близько 150 мільйонів чоловік. Якщо ситуація не покращиться, попереджають медики, до 2020 року депресія паралізує економічне життя багатьох країн.
     Глибока депресія – сьогодні одна з головних причин суїцидів – з її вини відбувається від 45 до 60 відсотків всіх самогубств. У державах, де відбуваються економічні, політичні, соціальні потрясіння, така статистика зазвичай зростає і Україна тут посідає, на жаль, не останнє місце – на кожні 100 тис. населення припадає більше двадцяти самогубств.
     Як не намагаються вчені подолати депресію лікувальними методами, змінити ситуацію кардинально їм не вдається – медичні заходи тут мало ефективні. Можливо це тому, що душевні розлади мають духовні корені?
     Про те, як дивиться на проблему депресії Церква, головні причини і шляхи її вирішення розповідає єпископ Васильківський Євстратій, вікарій Київської єпархії, голова Інформаційно-видавничого управління Київської Патріархії.

Багато хто запитує себе, як уберегти своїх близьких від згубного впливу сект. Проте, щоб боротися з ворогом, треба його знати. Російський портал представляє рейтинг десяти найбільш небезпечних сект.
 
1. «Храм Народів». Секта, утворена в Гайані.
Ця секта визнана найстрашнішою в світі. 18 листопада 1978 року в джунглях Гайани близько 1000 громадян США покінчили життя самогубством.
     Проповідник Джим Джонс організував секту, члени якої, потрапивши туди, втрачали свою свободу. Повідомлялося, що преподобний Джонс досягав беззаперечного підкорення погрозами, побиттям та образами.
     Як згадували очевидці, його проповіді нагадували швидше політичні мітинги. Під час однієї служби Джонс обернувся до американського прапора, що висів у нього за спиною, пригрозив йому куркулем і сказав: «О, зачекай же, нація фанатиків, расистів, імперіалістів і куклукскланівців! Настане твоя година розплати за вчинені лиходійства. Ось у мене в руках ця книга. Біблія, бачите? Це вона майже дві тисячі років відволікає людей від реальної роботи, заважаючи нам боротися з несправедливістю! От я кидаю її на долівку, бачите? От я плюю на неї!»
     Джонс будував «кооперативний соціалізм» в окремо взятому селищі. Свою комуну в офіційних документах вони називали «Сільськогосподарський і медичний кооператив «Храм народів».
     Одна з вулиць селища носила ім'я Леніна, а вранці, як побудка над Джонстауном, з динаміків лунав гімн Радянського Союзу. Дотепер про причину смерті мешканців селища немає достовірних даних.
     Згідно з деякими джерелами, при спробі розігнати кооператив усі його мешканці прийняли ціаністий калій. Однак «Незалежна газета» у 1998 році писала про те, що це було масове вбивство, організоване спецслужбами США.

Німецькі історики реконструювали картину домашнього побуту засновника протестантизму Мартіна Лютера (1483-1546), повідомляє британське видання «The Guardian». Учені займалися відновленням побуту Лютера понад п’ять років.
     Особливу увагу археологи приділили аналізу побутових відходів, виявлених поряд з тими будинками, в яких жил лідер німецької Реформації. Серед знахідок дослідників значаться: пивні кухлі, предмети домашнього побуту, золоті прикраси його дружини, 250 срібних монет.
     Проте деякі знахідки, виявлені у Віттенбергу, де Мартін Лютер жив зі своєю дружиною і шістьма дітьми, можуть розчарувати прихильників протестантизму, відзначає видання. В усякому разі представники німецьких протестантів вже заявили, що результати досліджень «недоречні по відношенню до релігії».
     Наприклад, вчені знайшли в домашньому смітті Лютера велику кількість котячих скелетів. Виникає питання: звідки вони там з’явилися? Відповіді поки немає. Німецькі історики також розвіяли міф про те, що Лютер нібито жив у бідності. Судячи з документів, реформатор до кінця життя важив близько 150 кілограмів, тобто він, як відзначає «The Guardian», був «досить повною людиною». Відходи з кухні Лютера показали, що його сім’я не бідувала навіть тоді, коли в Германії були періоди голоду. Вони досить часто їли куріпок, перепелів, гусаків, поросят, оселедців, тріску і камбалу.

Слово це справді дивне і рідко вживане у нашому побутовому лексиконі. Хоча як термін, що означає відхилення у церковному житті, почало існувати досить давно – практично ще з апостольських часів. Своєю появою воно завдячує одній події з Нового Заповіту, зокрема рядкам восьмої глави книги Діянь апостолів.
    Апостол Филип проповідував слово Боже серед північних сусідів юдеїв – самарян. Серед них тоді був один ворожбит ім’ям Симон, котрий зачаровував людей своїми пророцтвами так, що вони вважали його великим провидцем та володарем божої сили. Але слухаючи проповіді Филипа, люди схилялись до апостола і приймали хрещення. Повірив і охрестився також і Симон-волхв. Він не відходив від апостола і дуже дивувався чудесам та ознакам Божим, що супроводжували проповідь. Тим часом апостоли, що перебували у Єрусалимі, почули про навернення самарян та послали до них апостолів Петра та Іоана. Ці найближчі учні Христові помолились за новонавернених та поклали на них руки, після чого самаряни прийняли Святого Духа. Симон, вражений побаченим, приніс до апостола срібло і попросив, щоб вони наділили його властивою їм владою передавати Духа Святого. Апостол Петро відповів йому: «Нехай срібло твоє буде тобі на загибель, оскільки ти намагався дар Божий одержати за гроші. Немає тобі частки в цьому, бо серце твоє лукаве перед Богом. Отже, покайся у цьому гріху і проси Бога, щоб відпустив тобі цей задум, бо бачу тебе сповненого жовчі гіркої і в путах неправди».

Йшла по дорозі людина і побачила на асфальті натільний хрестик. Вона нахилилася і підняла знахідку. Хрестик був стародавній, срібний. Тільки ось вушко для шнурочка зламалося. Тому, напевно, і загубився. Перехожий озирнувся навкруги. Поруч стояв невеликий будиночок літньої вдови. Хвіртка була прочинена. Людина подумала і поклала хрестик їй на ґанок: може, це вона його загубила.

Через якийсь час прийшла господарка будиночка. Витягла ключ від дверей і вже хотіла встромити його в замкову шпарину, як погляд упав на хрестик біля дверей. Вона ахнула і вхопилася рукою за серце. “Хто ж це мені підкинув?! Смерті моєї хочуть! Зумисне підкинули заговорений хрестик! Що ж тепер робити?” - усі ці думки вихором промайнули в її голові. Жінка підібрала в дворі стару ганчірку й обережно, наче отруйну змію, узяла нею хрестик, щоб не торкнутися до нього. Тримаючи його у витягнутій руці, побігла до священика.

Після проголошення незалежності України в нашій державі з’явилось чимало нових проблем. Всі ми на собі відчуваємо економічні негаразди та політичні прогалини які є реальністю нашого суспільства. При цьому надзвичайної важливості набувають проблеми у сфері духовного життя. Світоглядні та релігійні розбіжності у складні перехідні моменти історії завжди набували більшої загостреності і Україна не є винятком.

Розділене православ’я, „католицький ренесанс”, безліч протестантських деномінацій і сект загострюють сьогодні в нашій державі, і без того складну, проблему міжособистісних стосунків. В якості ліків від цих запальних процесів пропонуються ідеї толерантності і терпимості, які на думку фахівців (релігієзнавців) повинні сприяти стриманню агресивних настроїв по відношенню до „чужого”. Але чи насправді ідеї толерантності можна вважати панацеєю від духовних негараздів у суспільстві? Спробуємо розібратись.

Образ цієї пристрасті, якій обов`язково піддається навіть християнин духовного і високого життя, доволі правильно позначається подобою орла. Хоча він літає над хмарами і ховається з-перед очей людей і від лиця всієї землі, але, за вимогою черева, змушений буває знову спускатися в низини, сходити на землю і харчуватися... трупами. Також і черевоугодництво ніяк не можна припинити, як інші пороки, або цілком викорінити, а тільки надмірні збудження та побажання його можна обмежити й загнуздати силою душі. Авва Серапіон.

Якщо переможений дух черевоугодництва своїм смиренням почне лестити тобі, упрошуючи, щоб ти зробив йому деяке послаблення, зменшив ревність в утриманні та міру строгості, не здавайся у відповідь на його покірність. Бачачи, що ти став трохи спокійнішим від тваринного розгарячення, не думай, що ти поза небезпекою нападу, не повертайся до попередньої нестриманості або забаганок черевоугодництва. Бо переможений дух черевоугодництва говорить ніби так: "повернуся в дім мій, звідки я вийшов" (Мт. 12, 44). Тоді зразу сім духів – пороків, які від нього походять, будуть для тебе ще злішими, ніж пристрасть, яка спочатку була переможена тобою, і вони швидко потягнуть тебе до гріхів...

 Святе Письмо нічого не говорить про те, як довго жили наші прародичі щасливим життям в раю, а тільки сповіщає про страшну трагедію, яка сталася з вини людини і стала причиною завершення її щастя.

   Біблія сповіщає про існування родоначальника всякого зла - хитрого й лукавого змія-диявола. Він через свою гордість втратив можливість спілкування з Богом, втратив усяке блаженство. Колись перший серед ангельського світу, тепер він став дияволом, що дослівно означає "наклепник, обмовник, обманщик, спокусник". Він люто ненавидить Бога, а також всяку людину, в якій є відображення образу Божого. Але особлива ненависть у нього до кожного, хто живе з Богом, любить Бога й спілкується з Ним. І, взагалі, всяке добро, спокій, злагода, любов, невинність, порядок, послух - усе це стало ненависним для диявола. Тому з першої ж появи на землі людини, сотвореної за образом Божим, він старався розірвати благодатне спілкування людини з Богом, спотворити в ній образ Творця і втягнути її в свою вічну погибель.

Всі релігії світу в оправдання свого виникнення й існування завжди посилалися на одкровення, необхідність якого випливає з властивостей людського розуму, волі та моральної природи. Дух людський намагається з'єднатися зі своїм Творцем і вступити з Ним у близьке спілкування, але Сам Бог повинен допомогти нам в цьому, тому що, внаслідок абсолютної непізнаності сутності Божої, тільки одкровення є єдиним істинним знанням про Нього.
    Світова історія людства рухається вперед, але здебільшого не силою одкровення, а силою різноманітних помилок, які людство меншою чи більшою мірою вважає одкровеннями в силу своєї пристрасті, яка набула свого розвитку після гріхопадіння Адама. Раціональний сумнів в існуванні світу духовного і його вічних цінностей також являється одним із двигунів наукового прогресу і, відповідно, духовного регресу, який веде до провіщеного в Св. Писанні кінця світу.

   Слово "монах" означає усамітнений. На православному Сході ченці називаються по-іншому - калугерами (добрими старцями). Чернецтво - особливий стан у Церкві, при цьому, проте, воно не являє собою третього, поряд із кліриками і мирянами, стану в церковному народі, оскільки одні ченці належать до чину кліриків, а інші, як і прості миряни, не мають сану. Чернецтво - інститут, що виріс історично, але корені його закладені вже в самій євангельській проповіді. Господь Ісус Христос призивав Своїх учнів до досконалості, зреченню від благ світу. Шлях до такого зречення лежить і через обітницю дівоцтва.
    У Євангелії сказано: "Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. Він же сказав їм: не всі сприймають це слово, а кому дано, бо є скопці, що з утроби матерньої народились такими; і є скопці, котрі оскоплені від людей; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить." (Мф. 19, 10-12)