Господь може завiтати до кожного з нас, як колись до Закхея

В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!

Дорогi браття i сестри !

Мабуть, не просто звичайна цiкавiсть змусила Закхея, про якого ви чули з євангельського читання, вилiзти на смоковницю, щоб побачити Iсуса Христа, який мав тут проходити. I Господь, Який знає таємницi людської душi, бачив, що у цiй цiкавостi зароджується визнання своєї нечистоти i допущеної несправедливостi, що душа Закхея, яка бажала бачити Спасителя, тягнулася до Нього.

I ось однi лише слова Христа, сказанi з любов'ю: "Закхею, злiзь скорiше, бо сьогоднi Менi належить бути в тебе в домi" (Лк. 19, 5), - викликали в його душi повний переворот.

Начальник митарiв, грiшник, з яким нiхто не хотiв спiлкуватися, тому що боялись його, бо вiн збирав податки для римської влади, - розкаявся перед усiма, сповiдав свою неправду i дав Богу обiтницю змiнити спосiб свого життя. Закхей сказав Господу: "Половину добра мого я вiддам убогим i, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо" (Лк. 19, 8).

I в наш час Господь кличе до Себе кожну людину, як колись Закхея. Вiн кличе голосом Своєї любовi: "Прийдiть до Мене, всi струдженi i обтяженi, i Я заспокою вас" (Мф. 11, 28). Вiн кличе голосом покарання: "Iстинно говорю вам: якщо не покаєтеся, всi загинете". Вiн закликає нас i словами Євангелiя, i внутрiшнiм голосом совiстi, i зовнiшнiми ударами хвороб i скорбот, i смертю наших близьких i друзiв. "Ось, стою при дверях i стукаю; якщо хто почує Мiй голос i вiдчинить дверi, увiйду до нього, i буду вечеряти з ним, i вiн зi Мною", - говорить Господь (Одкр. 3, 20). Благодать Божа стримує нас на дорозi грiха i пристрастей, тривожить наше серце пiд час свiтських насолод, пробуджує в душi гiрке розчарування у всьому, до чого линуло наше серце, викликає глибоку занепокоєнiсть щодо нашого майбутнього вiчного життя.

Дiєю благодатi Божої прийшло до Бога багато наших сучасникiв. Серед них - i молодь, i дорослi, i люди, що стоять на порозi смертi. А ще недавно вони заперечували iснування Бога, говорили, що релiгiя - це опiум для народу. Благодать Божа може переродити людину. Це її мав на увазi Господь, коли сказав, що Бог може iз камiння (тобто з огрубiлої i затьмареної людини) створити дiтей Аврааму - спадкоємцiв Царства Божого. I ми бачимо, як Господь на наших очах колишнiх атеїстiв перероджує у людей вiруючих.

Звiдси напрошується висновок: не треба осуджувати людину, поки вона живе на землi. Господь не випадково сказав: "Не судiть, то i вас не судитимуть" (Лк. 6, 37), i ще: "Я прийшов не судити свiт, але спасти свiт" (Iн. 12, 47). Нiхто з нас не знає, яким буде майбутнє життя тiєї чи iншої людини. Юдеї осуджували Закхея-митаря, а Господь завiтав до його дому, i вiн покаявся. А розбiйник покаявся на хрестi в останню мить свого життя i першим увiйшов у рай.

Серед нас немало таких християн, якi все своє життя прожили без Бога, а на смертному ложi покаялись, i Господь, звичайно, простив їх. Бо Христос сказав, що коли хто прийде до Нього, Вiн не прожене геть.

Покаяння - велике таїнство. Воно перероджує людину. Грiшник стає праведником, невiруючий - вiруючим, блудник чи блудниця - цнотливими, злодiй - чесною людиною. Правдиве покаяння завжди пов'язане з плодами покаяння. Коли Закхей покаявся, вiн сказав, що половину свого майна роздасть убогим, а кого скривдив, тому поверне в чотири рази бiльше. I в наш час ми бачимо серед нас закхеїв, якi на ознаку покаяння, повернення до вiри батькiв i змiни свого способу життя будують храми, допомагають нужденним, вiдвiдують богослужiння. Це свiдчить про те, що благодать Божа дiє.

Серед нас багато i таких вiруючих, якi каються у своїх грiхах, а потiм знову повторюють їх. Таке покаяння не досягає своєї мети. Але навiть i при такому покаяннi не треба впадати у вiдчай. Господь не вiдкидає i таке покаяння, бо Вiн "тростини надломленої не переломить i льону тлiючого не загасить" (Мф. 12, 20). Або, як сказав св. Iоан Золотоустий: "Господь i дiла приймає, i намiри цiнує" (Слово на Пасху).

Блаженний той, хто вiдгукується на голос Господа нашого Iсуса Христа i готовий прийняти Його у своє серце через вiдмову вiд попереднього грiховного життя та тверду рiшучiсть виконувати Його заповiдi i не повертатися назад. Сам Господь прийде до нього i буде вечеряти з ним. Христос, що прийшов спасти загиблого, скаже йому: "Нинi прийшло спасiння дому цьому" (Лк. 19, 9).

Амiнь!